Стих реве та стогне дніпр широкий читать

Історія написання

Текстом цієї пісні стали шість строф з балади Тараса Шевченка «Причинна», написаної орієнтовно в 1837 році в Петербурзі. Це один з ранніх творів поета.

Датується орієнтовно на підставі свідчень Шевченка в автобіографії (де він називає «Причинну» серед ранніх своїх творів) та на допиті в III відділі у справі Кирило-Мефодіївського братства 21 квітня 1847 року (під час якого поет зазначив, що почав писати вірші 1837[1]), а також на підставі повідомлення Євгена Гребінки в листі до Григорія Квітки-Основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»[2].

Назва — «Реве та стогне Дніпр широкий» — це перший рядок балади.

Авторство музики

Музику до неї написав педагог і композитор Данило Крижанівський. Вгорі над нотами він написав: «Присвячую Марку Кропивницькому». Коли Кропивницький прибув на гастролі з українською трупою в Одесу, Крижанівський показав йому нотний аркуш з присвятою. Програвши її на фортепіано, режисер обійняв гостя і назвав пісню шедевром. Незабаром, після однієї з вистав, оркестр і хор почали цю пісню, і її підхопив зал, люди підвелися… Так уперше прозвучала пісня, яка стала своєрідним гімном українців[3].

Перші два надруковані наклади збірки пісень з нотами, де була і ця пісня, конфіскувала поліція. З третьої спроби — вперше разом текст вірша Тараса Шевченка і ноти Данила Крижанівського були надруковані у 1886 році[4].

Текст

1. Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.

Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.

2. І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.

Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.

3. Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

Інші інтерпретації

Микола Лисенко написав солоспів для басу або баритону у супроводі фортепіано (серія музики до «Кобзаря»).

У 60-х роках XIX століття український композитор Владислав Заремба написав на тему мелодії пісні фортепіанну п'єсу.

У 1927 році український письменник і композитор Гнат Хоткевич написав хоровий твір «Реве та стогне Дніпр широкий».

У 1939 році український драматург Леонід Болобан у співавторстві з Леонідом Предславичем написав літературну п'єсу «Реве та стогне Дніпр широкий» — про трагічну долю селянської дівчини, яка покохала панича. В п'єсі використано сюжет балади «Причинна» та уривки з інших творів Шевченка.

У 30-40-х роках XX століття український диригент і композитор Євген Форостина написав хоровий твір «Реве та стогне Дніпр широкий».

У 1941 році український художник Микола Бурачек написав картину «Реве та стогне Дніпр широкий». Однойменне полотно в 1945 році намалював і його російський колега Борис Смирнов.

У 1960 році український письменник Юрій Смолич написав роман «Реве та стогне Дніпр широкий» — другу частину дилогії про події громадянської війни в Україні.

У 1963 році український художник Іван Аполлонов виконав декоративну тарілку «Реве та стогне Дніпр широкий».

У 1964 році український диригент і композитор Євген Козак зробив обробку пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» для мішаного, жіночого та чоловічого хору.

Оркестри Збройних сил України твір Крижанівського, в обробці О. Кабаченка, виконують виключно для поховальних ритуалів.

Примітки

  1. Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814—1861. — К., 1982. — С. 117.
  2. Гребінка Є. П. Твори: В 3 т. — К., 1981. — Т. 3. — С. 595.
  3. Погребенник Ф. Наша дума, наша пісня: нариси-дослідження. — К.: Музична Україна, 1991. — 208 с.
  4. Реве та стогне Дніпр широкий Архівовано 24 листопада 2012 у Wayback Machine. Капустін В. С. Одна на цілий світ: Розповіді про творців українських пісень, які стали народними. — К.: Криниця, 2003. — С. 180.

Джерела

  • Реве та стогне Дніпр широкий// Капустін В. С. Одна на цілий світ: розповіді про творців українських пісень, які стали народними. — К.: Криниця, 2003. — С. 180. — ISBN 966-7575-46-2
  • Реве та стогне Дніпр широкий // Українська народна пісня. — К., 1936. — С. 542.
  • Причинна// Шевченко Тарас. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837—1847. — С. 596. — ISBN 966-00-0712-4

Додаткова література

  • Гордійчук М. Перлини української народної пісні. — К.: Музична Україна, 1991. — 382 с.
  • Радишевський Р. П. Пісні маминого серця. — К.: Просвіта, 2006. — 351 с. — ISBN 966-8547-62-4
  • Михалко А. Я. Пісенний вінок: Українські народні пісні. — Вид. 2-е, доп. — К.: Криниця, 2007. — 400 с. — ISBN 9007027-0-8

Інші інтерпретації

Микола Лисенко написав солоспів для басу або баритону у супроводі фортепіано (серія музики до «Кобзаря»).

У 60-х роках XIX століття український композитор Владислав Заремба написав на тему мелодії пісні фортепіанну п'єсу.

У 1927 році український письменник і композитор Гнат Хоткевич написав хоровий твір «Реве та стогне Дніпр широкий».

У 1939 році український драматург Леонід Болобан у співавторстві з Леонідом Предславичем написав літературну п'єсу «Реве та стогне Дніпр широкий» — про трагічну долю селянської дівчини, яка покохала панича. В п'єсі використано сюжет балади «Причинна» та уривки з інших творів Шевченка.

У 30-40-х роках XX століття український диригент і композитор Євген Форостина написав хоровий твір «Реве та стогне Дніпр широкий».

У 1941 році український художник Микола Бурачек написав картину «Реве та стогне Дніпр широкий». Однойменне полотно в 1945 році намалював і його російський колега Борис Смирнов.

У 1960 році український письменник Юрій Смолич написав роман «Реве та стогне Дніпр широкий» — другу частину дилогії про події громадянської війни в Україні.

У 1963 році український художник Іван Аполлонов виконав декоративну тарілку «Реве та стогне Дніпр широкий».

У 1964 році український диригент і композитор Євген Козак зробив обробку пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» для мішаного, жіночого та чоловічого хору.

Оркестри Збройних сил України твір Крижанівського, в обробці О. Кабаченка, виконують виключно для поховальних ритуалів.

Примітки

  1. Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814—1861. — К., 1982. — С. 117.
  2. Гребінка Є. П. Твори: В 3 т. — К., 1981. — Т. 3. — С. 595.
  3. Погребенник Ф. Наша дума, наша пісня: нариси-дослідження. — К.: Музична Україна, 1991. — 208 с.
  4. Реве та стогне Дніпр широкий Архівовано 24 листопада 2012 у Wayback Machine. Капустін В. С. Одна на цілий світ: Розповіді про творців українських пісень, які стали народними. — К.: Криниця, 2003. — С. 180.

Неклассические факты о Кобзаре

  • Если бы Тарас Шевченко жил в наше время, то считался бы мужчиной невысокого роста. Согласно "Формулярному списку о службе линейного Оренбургского батальона № 1", рост рядового Шевченко составлял 2 аршина и 5 вершков, то есть около 164 см.

Средний рост украинских мужчин за последнее столетие увеличился на 11 см и сейчас равен 178,5 см. Так что для своей эпохи Шевченко имел рост, который не очень отличался от среднего.

  • Любимым напитком Шевченко был чай, в который он частенько добавлял ром.

По воспоминаниям историка Николая Костомарова, за долгими вечерними разговорами Шевченко мог выпить не один стакан такого коктейля, но действительно пьяным он видел поэта лишь однажды.

  • Тарас Шевченко никогда не был привередливым к своему наряду. Единственная одежда, вызывавшая отвращение у поэта, – это солдатская униформа.

Кроме самого по себе гнетущего ощущения, с ней у Шевченко была связана неприятная история. Когда в казарме ему принесли сшитые за счет государства брюки, мундир и шинель, он спросил у унтер-офицера стоимость этого всего. Последний выпалил: "Сорок рублей". Говорят, Шевченко, не заподозрив дурного сразу, отдал эти деньги, но по настоянию одного из офицеров ему их вернули.

  • Находясь в ссылке, Шевченко участвовал в описательной экспедиции на Аральское море (1848-49) как картограф, топограф и гидрограф: делал зарисовки и описания побережья и островов, проводил замеры глубин.

Так он готовил материалы для создания карт-лоций, которые использовались даже в 60-70 гг. ХХ в. Эти морские путешествия подорвали здоровье Шевченко – из-за большой скученности людей, антисанитарии на шхуне, воды и пищи плохого качества и перманентного пребывания в мокрой одежде.

  • "Начал "Кобзарем" – закончил букварем". Эти слова сказал Пантелеймон Кулиш, поскольку в 1861 г. вышел "Букварь Южнорусский" – последняя прижизненная книга Шевченко.

Эта книга была написана на украинском языке с использованием русских букв и предназначалась для обучения грамоте в воскресных школах. Букварь Шевченко был самым дешевым среди подобных учебников. При этом весь тираж – 10 тыс. экземпляров – Шевченко оплатил из собственных средств. Чтобы их найти, он разыграл в лотерею свой автопортрет в тулупе и шапке, который сейчас считается "каноническим".